20.12.2005 | 08:56
На Олимпиаде украинский бокс будет в ударе

"РАБОЧАЯ ГАЗЕТА"

Интервью с президентом Федерации бокса Украины народным депутатом Владимиром Рябыкой

Збірна України повернулася з чемпіонату світу з однією срібною медаллю. Що це для українського боксу — досягнення чи поразка? Для порівняння: у збірної Куби чотири золоті медалі, у збірної Росії — три. Відповідно, перше і друге командні місця у світі.

— Одне срібло — це досягнення чи поразка?
— Ні те, ні інше, хоч ближче до досягнення. Ми ж привезли на чемпіонат світу наймолодшу і «необстріляну» команду. Команду, якщо так можна висловитися, на стику зміни поколінь. Середній вік — 20—22 роки. Це команда на виріст, для майбутнього. Що стосується безпосередньо чемпіонату, то команду ми обкатали за всіма правилами, тобто побачили помилки, над якими треба працювати. У трьох вагових категоріях на старті просто повинні були виграти — проти таджика, німця й італійця — хоча б за класом, але програли. Знову ж Фортуна в особі жеребкування нас трохи підвела, виводячи в перших же боях наших найсильніших боксерів на нинішніх і майбутніх чемпіонів з Куби і Казахстану. Вони боролися на рівних, але досвіду забракло. А тепер підсумуємо: ми обкатали на чемпіонаті світу дуже молоду й недосвідчену команду. Тепер вона, як мінімум, досвідчена. Ми побачили помилки в підготовці боксерів і в нас є час до Олімпіади їх усунути. Тож срібна медаль Ісмаїла Сіллаха із Маріуполя дуже вагома для України.

— Ви говорили про помилки в підготовці боксерів...
— У нас не все гаразд із тренером збірної, хоча гарних тренерів у країні досить багато. Річ у тім, що тренер збірної, крім володіння стратегічними і тактичними методами підготовки спортсменів, має бути ще й гарним адміністратором, така специфіка цієї посади. У нас був помилковий підхід — ми пішли на поводі демократичної традиції і призначили тренера шляхом виборів. Це неправильний підхід. Тренер, який усіх влаштовує, не влаштовує ні Федерацію, ні бокс. Усе-таки головний тренер має бути досить жорстким, щоб вести збірну до мети. Фахівця для збірної команди треба вибирати селекційного шляхом, за специфічними професійними якостями, для вирішення певних завдань, які потім тренеру ставляться. Зараз, наприклад, головне завдання — готувати збірну до Олімпійських ігор.

— А постійний головний біль усіх видів спорту — фінансування — в якому стані?
— Важко зараз українському спорту загалом. Зрозуміло чому — економіці важко. Хоча можна відмітити й одну деталь по країнах СНД, по колишньому СРСР: нашому українському боксу поки щонайтяжче. У Казахстані у бокс вкладають гроші й віддачу видно. Бокс узагалі дуже швидко відгукується на піклування... От вам для прикладу Азербайджан: не було там за часів СРСР пристойних боксерів. А зараз цим видом спорту в Азербайджані зайнялися серйозно на державному рівні, й азербайджанські боксери стають дедалі помітнішими на всіх міжнародних змаганнях. Про Росію годі й говорити — вони не тільки зберегли, але й примножили. У них створено Національний фонд підтримки спорту, куди стікаються всі фінанси — і державні, і спонсорські. Стипендія члена збірної Росії з боксу — 5 тисяч доларів. У таких умовах можна ставити перед спортсменом завдання й чекати результатів. У нас призер світової першості отримуватиме від держави 6 тисяч гривень. Від Федерації ми запроваджуємо три стипендії. Не бозна-що, але все-таки... Треба чітко розуміти, що і ці стипендії не головне. Найбільш витратна частина в боксі не витрати на спортсмена або тренера, а на збори, поїздки на змагання. Ось ця головна потреба фінансується державою не більш як на 25% необхідного. Решту Федерація роздобуває всіма можливими й неможливими шляхами. За рахунок «відрядної організації», наприклад, тобто боксера в повному розумінні цього слова «збирають у дорогу» на місцеві, регіональні гроші. Але це ненормально, це ж не обласний, це державний рівень.

— Зараз такий час, що неможливо не поставити запитання про політику і про боксерів у політиці. Ви — народний депутат, але й майстер спорту з боксу. От і Віталій Кличко пішов у політику...
— Явище дивовижне, але в українській політиці справді багато боксерів. У Верховній Раді, наприклад, через бокс пройшло не менш як сто депутатів. Четверта частина. Щодо Віталія, то в політиці він не загубиться, він вольова й непересічна людина. Звичайно, попервах працюватиме його ім'я, спортивна слава. А вже потім треба напрацьовувати політичний авторитет, здобувати інші знання, інші навички. У нас же все населення поголовно вважає себе знавцями футболу, боксу й політики. Саме в тому, де зовнішня простота приховує внутрішню неймовірну складність.

— Ви могли б спрогнозувати майбутні вибори?
— Є об'єктивні передумови, що вибори будуть усе-таки більш порядними і справедливими. Я висловлю парадоксальну, на перший погляд, причину мого припущення. У чому була основна заковика нечесності виборів? В адмінресурсі, тобто в чиновництві на місцях. Але ж чиновництво практично повністю замінено. Щоб широко застосовувати адмінресурс, тобто повсюдно і, бажано, непомітно рахувати голоси в потрібний бік, треба бути все-таки чиновником-професіоналом, тертим, битим, зі зв'язками і впливом. У більшості випадків таких замінили дилетантами, причому зовсім недавно замінили, вони ще не обжилися на нових місцях. І захотіли б, та не зуміють крутити голосами виборців. До того ж і народ, який пройшов через три дуже тяжких тури минулих президентських виборів, став політично набагато розумнішим. Стадо рідшає, народ поповнюється.

Євген КОРОТКОВ